Le monde du Vent. Світ Вітру.

Це оповiдання я пишу вже давно. Не можу закiнчити, чи бодай продовжити, бо будь-яке продовження чи закiнчення, що спадає на думку, здається банальнiстю i зрадою того, про що хотiлося написати.

Тітка Стефанія і журналіст

Коли мені набридає повсякденне життя у Місті, я сідаю на поїзд і їду до тітки Стефанії. Тітка живе у великому будинку, на тихій старій вулиці. На неасфальтованому тротуарі граються діти. Рідко коли проїде якась машина. Та й те, переважно, щось допотопне, у пилюці. То якись дід їде до магазину.

Колись тут жили багаті люди. Але часи міняються. Друге покоління вже не дбало про гроші та престиж. А третє - тим більше.

Це, до речі, завжди так. Діди заробляють гроші. Доньки та сини стають художниками, поетами або вченими і зовсім не піклуються за матеріальний бік життя. Бо є ще татові гроші. А онуки вже зовсім нi до чого. Роблять, аби прогодуватися. Одружуються, мають купу дітей.
( Read more... )
[...]