Le monde du Vent. Світ Вітру.

Чомусь пригадалося: осінь 2004, Монреаль.
Майдан тільки но почався, ми не відходимо від комп'ютерів, переживаємо, але нічим не можемо допомогти.
Українці Монреалю збираються на мітинг - організується це майже хаотично і дуже швидко.
Ніколи до того так не було: зіюралися всі: і стара громада, і новоприбулі - причому багато людей, які до того й на кілометр до громади не підходили. Такого братерства і сестринства я не бачив ані до революції, ані після.

АЛЕ. В декого викликав обурення цікавий факт: частина старої громади (я так розумію, дідусі з якоїсь давньої націоналістичної організації) не знайшли часу для мітингу, бо в них як раз традиційний молебен (молебен тут не стільки релігійний, скільки соціальний захід). От 40 чи 50 років збираються люди на свою тусовку, і усе їм там добре і комфортно. А тут раптом якась там революція, якісь там реальні/сучасні проблеми... Та кому воно треба?!

Чому я це згадую? Бо й сам потрохи стаю таким.

Читаєш укрнет - усюди жах: влада авторитарна, опозиція продажна, усюди порушення, корупція, злочини.

А в мене - "молебен": на айпеді біографія Івана Франка, непрочитана Вільде, Кортасар і Мопассан у оригіналі, Моем...

Допомогти все одно нічим не можу, завадити теж.

Ріма Елькурі (Rima Elkouri) - журналістка монреальської газети «La Presse» (http://www.cyberpresse.ca/chroniqueurs/rima-elkouri).

Десь у 2006 хтось з читачів у мейлі сказав їй «їхати, звідки приїхала» (журналістка - магребського походження).

Вона відповіла: Дякую, я люблю подорожувати! Але я народилася на півночі Монреалю, тому подорож вийде не дуже цікавою.
(«Ça tombe bien parce que j'adore voyager. Mais comme je suis née dans le nord de la ville, avouez que la suggestion manque un peu d'exotisme.» - Rima Elkouri. «Pas raciste, mais...». La Presse, samedi 4 mars 2006, p. A7 )

Таки опублiкували вчора:

http://zaua.org/pg/article/newsmaker/read/14760/Spovid_jemigranta_Dejaki_tolerasty_vrazhajut_ne_mensh_nizh_rasysty

У середу-суботу був у Монреалi, на конгресi ASTED (http://congres2009.asted.org/). Таке враження, що останнi мiсяцi був на пiдводному човнi i раптом - "з корабля на бал". Стiльки людей навколо. Стiльки старих знайомих - з якими вчився, чи десь працював...

Презентацiї були цiкавi, майже без виключення. Побачив, що роблять унiверситетськi бiблiотеки. Таке враження, що державнi бiблiотеки (зокрема наша) залишилися десь у минулому столiттi. В iнших - i RSS на сайтi, i вiртуальнi бiблiотеки (гiднi цього iменi), i профайл для кожного користувача. Таке враження, що скоро вони кидатимуть тексти прямо на iPhone.

Якби не дiти - давно б пiшов шукати цiкавiшу роботу.

Ну а Монреаль - як завжди, найкраще мiсто у свiтi (хоча є конкуренцiя з Гаваною та Одесою :-))