Байки Радянської України :-)

[vent_de_la_mer]

Федір Юрійович Маківчук був одним із тих редакторів, принаймні, як на Совєтський Союз, хто по праву міг претендувати на рядок у книзі рекордів Гіннеса: адже мало не півстоліття беззмінно керував журналом. Та ще й яким – сатиричним «Перцем»!
Безумовно, біографія його обросла легендами, анекдотами…
Ось, для прикладу, приймають якусь зарубіжну культурну делегацію. Вже поналивали бокали червоного вина. Маківчук у білосніжній вишиванці з бокалом у руці не може виголосити тосту. Бо праворуч від нього поет-партизан Олексій Палажченко ніяк не закінчить свою чергову полонянську одісею:
— … і от підводять мене до німецького офіцера. А, кричить той, Палажченко, партизан, кричить, поет; розстрілять його к лихій матері! Бачу, на цей раз і справді приходить кінець. Руки в мене попереду зв’язані, та я з пересердя як рвонув… – захоплений Палажченко на очах присутніх «розірвав» мотузку і звільненою лівою вцілив по бокалу Федора Юрійовича…
— Дротом треба було в’язати! – проскрипів Маківчук, із жалем дивлячись на загублену сорочку.

(c) Віктор Положій, "Сила мистецтва", http://bukvoid.com.ua/library/viktor_polozhiy/sila_mistetstva/2.html