Стівен Кінг, Джон Грішем і Юрій Поляков

[vent_de_la_mer]

Останнім часом прочитав три художні книжки (у зворотньому порядку) :
"Carrie" Стівена Кінга
"Rainmaker" Джона Грашема
"ЧП районного масштаба" Юрія Полякова

Усі три книжки варто читати, але з різних причин.

"Кері" - тому що це добре написано, і що це перша опублікована книжка Кінга (цікаво ж з чого починається письменницький успіх :)

"Рейнмеркер" - бо це цікаво (відірватися важко). І, на мій скромний погляд, це найкращя книжка Грішема - принаймні, з художньої точки зору.
Замість юриста-супермена - простий хлопець, що ніяк не може знайти роботу, але якось випливає. І люди там людяні.

"ЧП" - з суто історичної точки зору, а ще - по приколу. На приклад, як продавали вино біля радянських санаторіїв? як виглядала районна дискотека? як доклеювали потрібні обличчя на фотографії для газет?

Зрозуміло, усі три книжки тре читати мовою оригіналу, інакше це ізврат.

За кожною з книжок знято фільм. Перші два не дивився і не збираюся. А фільм про "ЧП районного масштабу" вийшов у десять разів краще за книжку - раджу подивитися (чи пере-дивитися), тим більше що він є на Ютюбі, повністю і безкоштовно.

отаке

Comments

[hvylya.livejournal.com]

от не згодна.
В книзі Поляков проводить дуже важливу думку -- якою б не була конкретна людина, що обіймає посаду, якщо система гнила, вона нічого доброго зробити не може. Його секретар райкому не такий вже й поганий, але, від нього реально нічого не залежить. А у фільмі показали поганого секретаря. І багато радянських людей тепер знають, що робити -- замінити його на гарного!

[vent-de-la-mer.livejournal.com]

У книзі є чимала вдалих моментів. Найкращий, здається, коли герой тоне. І кінець (останні сторінки) також дуже сильний.

У книзі ідея: "погрязли ми у бюрократії, у формалізмі, а деколи (!) й у кар'єризмі. а колись чумазі парубки з гарячим серцем боролися за нові стаханівські норми. ото були часи!"

У фільмі: " Система наскрізь прогнила, живить кар'єристів, заохочує брехню; а єдина, хто у неї вірить - нещасна убога Комісарова, яку терплять по інерції, але викидають за першої нагоди".

А взагалі, книжку варто читати _до_ фільму. Іначе сюрреальне враження: як це у головного героя виросли ангельські крила? Там - коханка і п'янки а тут - провожає додому цнотливу лікарку і соромиться поцілувати у щочку.

[sanny7.livejournal.com]

Класна книга Кінга про ремесло:
http://ru.wikipedia.org/wiki/Как_писать_книги
Він розказує там - з чого почався його успіх)))

[vent-de-la-mer.livejournal.com]

"On Writing"? Читав.
Справді чудова книжка, і корисна також.
Тільки читати її треба англійською: я, як дочитав, потім подивився російський переклад - і стало страшно)

[ridah.livejournal.com]

В цьому приблизно жанрі є ще Веллер, "Мое дело", російською. Як на мене, забагато самовосхвалєнія, але декому сподобалося.

[vent-de-la-mer.livejournal.com]

Треба буде почитати.

Щодо самозакоханості Веллера - мені здається, що він взагалі періодично намагається максимально відірватися від образу домашнього хлопчика "зі скипочкою" і тому героїзує Справжніх Мачо), ну й інколи себе))

Але пише прикольно.

[ridah.livejournal.com]

Ох, там він відірвався на повну. Я, мені, у мене і т.п.

[vent-de-la-mer.livejournal.com]

Треба буде почитати, хочаб вже по приколу)

[sanny7.livejournal.com]

Ой, я не настільки продвинута, щоб читати в оригіналі :((
Продвигатися якось часу не стає, Гаррі П не осилила й половини за півроку, не читання - знущання.
Тому російською :(

[vent-de-la-mer.livejournal.com]

Мені теж колись це було складно. Але мова покращується у практиці. Як казав Мао:" 3 роки наполегливої праці - 10 000 років щасливого життя" :-))

А "бенефітів" від її знання море: англомовні фільми і книжки значно кращі у оригіналі

[sanny7.livejournal.com]

Та я знаю, але проліпшення практики станеться лише коли мене звільнять)))
А в роботі англійська майже не тре, тому й буксую :/
Фільми я дивлюся, якщо там немає великих зарозумілих діалогів, на слух сприймаю і розумію, а от книжки якраз викликають неодноразове звернення до "словарьов", бо не всі слова в контексті і без контексту зрозумілі.

[stanislav-ab.livejournal.com]

Женя, я тобі заздрю. А я якийсь читальний профан... Нещодавно, щоправда, прочитав Blood and Belonging самого Майкла Ігнатьєфф. Доречі, книга здалася гарно написаною, харАктерною, особистою і разом з тим про глобальне. про націоналізм, про подорожі. Я б порадив прочитати, хоча голосувати за автора як за політика не радив би :)

[vent-de-la-mer.livejournal.com]

Ну, за Ігнатьєва вже ніхто й не голосує, це вже неможливо навіть якби хтось і хотів))

Чи доберуся до його творчості? Поки не знаю - є низка чудових книжок, до яких не доходять руки :(

А читати треба! Стільки ж класних письменників навколо! А вфд Кінга з Джоном Ірвінгом ще й англійська покращується)

[stanislav-ab.livejournal.com]

Та я читаю, лише мало.А Ігнатьєфф гарно пише. Особливо було чиати його спогади про відвідини України в його B & B. Дуже критично, жорстко, але справедливо. В принципі він так і про сербів з хорватами в цій книзі, лише мо до німців менш... Мені здається він писав на межі роздратування і науки. Це цікава така межа.