Читаючи Івана Франка

[vent_de_la_mer]

«До стражниці приведено якогось панка, молодого ще, середнього росту»

Перша спонтанна реакція: «а як щодо молодого хіппі?»

А ось як раз хіповий вірш, нагадує Віктора Цоя і мої 16 років:
У темну ніч я містом тихо брив
І в серці ніс своє таємне горе.
Кругом життя кипіло, наче море,
І блискіт ламп мене дразнив, тіснив.
Кай мене шугали швидкії тіні
В театр, на бал, у клуб, в шинок, домів,
Фіакри гуркотали по камінні,
А в далі дзвін понуро щось гримів.

Comments

[archervarius.livejournal.com]

коли викладав літературу, то ці "панки" завжди викликали овації. ще дуже радували рядки Кобзаря "співай... про Парашу, радость нашу" (єслішо - парашею на Наддніпрянщині діти старшого шкільного віку називають менструації).

[nikitanik.livejournal.com]

Цікаво)

[chita-i.livejournal.com]

Насправді почуття не дуже й то відрізнялися тоді і зараз. Тільки культурна форма була трошки інша, мабуть. А на сучасний лад настраює те "я містом тихо брив". Тепер це слово звучить хіпово. )

"Как то раз по Ланжерону я брела" (http://www.youtube.com/watch?v=Af0N-oMVaq0) Не можу пояснити чому, твої цілком літературні дописи понукають мене знаходити (та ще й оприлюднювати!) свої дурні та неадекватні асоціації. То я тобі шансон приплела до Луни і мідяка Сомерсета Моема, а тепер оце... Я в розпачі! ))))