"зради" і рідні мови

[vent_de_la_mer]

По війні мільйони українців та білорусів переїхали з села до міста і перейшли на нерідну мову. А рідну забули нафіг (чи, принаймні, не передали дітям).

Здавалося б, як людина може зрадити рідну мову, мову батьків? А елементарно.

От я "зрадив" свою першу мову і говорю вдома лише українською. Отримую з цього виключно естетичне задоволення і психологічний комфорт. А якби за це була б ще й якась матеріальна вигода, питання б взагалі не стояло.

Так чому дивуватися мільйонам селян-"зрадників"?

Ще: коли я іммігрував до Квебеку, то спершу сподівався розчинитися у франкомовній спільноті. Якби ця спільнота прийняла за свого/рівного а французька була б ближча до російської - так би воно й було. Але виявилось, що культурні розбіжності досить великі, і завжди почуватимеш себе трохи "не звідси", та й у аборигенів завжди буде почуття, що він "не зовсім наш".

А повоєнним селянам було легше: прізвища ті самі, що у місті; мови досить схожі; ніхто не сприймає за іноземця; можуть назвати "дєрєвня", але акценту можна й позбутися (а крім нього нічого й не відрізняє від нової спільноти).

Тому, у масовій асиміляції немає нічого дивного.

Comments

[sicheslavets.livejournal.com]

Щодо акценту - це не так уже й легко. Як послухаєш освічених, культурних людей родом з села, так і не повіриш, що вони вже по 10-15 років у Дніпропетровську живуть!

[vent-de-la-mer.livejournal.com]

ну, мій дідусь теж усе життя говорив російською з українським акцентом. але я бачив людей з села (рідна українська), що говорили чистою російською, без істотного акценту

[http://users.livejournal.com/mister_x__/]

От і рішення. Треба змінити призвище. Тим самим полегшити асіміляцію.

[vent-de-la-mer.livejournal.com]

це не рішення - акцент залишиться, манери залишаться. а видають саме вони

[viewpoint.livejournal.com]

> у масовій асиміляції немає нічого дивного

навпаки, це дивовижний процес. цікаво спострерігати за її жертвами, наприклад, за якою-небуть бабусею, коли через її плеканий міський акцент прорветься українське слово, і за ним зітхання - це ніби побачити на якусь мить колишні письмена на ретельно відшкрябаній поверхні tabula rasa

кажуть, що в америці або канаді бува на старості літ емігранти зовсім забувають рідну мову - чи не диво це, коли з пам'яті зтирається колись найміцніше записана в неї інформація.

[vent-de-la-mer.livejournal.com]

про бабусю - типова проблема іммігранта: скільки не намагаєшся говорити правильно нерідною мовою, а все одно де-не-де зробиш помилку (і її помітять).

//кажуть, що в америці або канаді бува на старості літ емігранти зовсім забувають рідну мову

щоб _зовсім_ забували - вірю слабо. тут, у Канаді, досить важко «розчинитися у іншій культурі» - забагато співвітчизників. _зовсім_ забути могли ті, хто приїхав у віці до 20ти років. а от що говорити важко - це факт.

[oles-maslak.livejournal.com]

як не дивно, але знаю людей, які вивчили німецьку вже після сорока, одружилися на німкенях і в побуті "чистокрвні німці" (і як кажуть знайомі - розмовляють без жадного акценту)

[vent-de-la-mer.livejournal.com]

//в побуті "чистокрвні німці"

Тобто, говорять вдома німецькою, читають німецькі газети, дивляться німецькі фільми і тусуються з німецькими друзями?

Цього, на жаль, не достатньо, ані щоб стати німцем, ані щоб німці сприйняли тебе за свого (а не просто як доброго чемного іноземця). Але цим людям (судячи зі всього) вдалося досить добре інтегруватися. Молодці!

//розмовляють без жадного акценту

Можливо, без _істотного_ акценту? Тоді вірю.

Якщо справді «без жодного», то німці теж так вважають? Якщо так (і якщо людина почала вчити мову після 40), то аплодую стоячи. Але таке буває дуже рідко.

[oles-maslak.livejournal.com]

Тобто, говорять вдома німецькою, читають німецькі газети, дивляться німецькі фільми і тусуються з німецькими друзями?\\
"Емпіричний приклад" одружений на німкені (не "радянській"), вичтельці мови у школі:). Свідомо не спілкується з пострадянською іміграцією (а старої української там і немає). Хіба що інколи говорить з українською ріднею по скайпу:) Записався до місцевого байк-клубу ну і т.п. Думаю максимальнішої інтеграції уявити важко.


//Якщо так (і якщо людина почала вчити мову після 40), то аплодую стоячи. Але таке буває дуже рідко.//
Просто у людини ще у 1980-х була "ідея фікс" кудись звалити. Зрештою, трапилася нагода звалити в Німеччину. Людина вперто працювала.

[vent-de-la-mer.livejournal.com]

Так, це чудовий приклад вдалої інтеграції.

Саме про таке я колись і мріяв. І якби у свій час одружився з квебечкою чи акадійкою, намагався б жити саме так.

Але інша мова - це серйозно. Навіть коли знаєш її дуже добре, бувають моменти, коли бракує слова чи проскакує калька з рідної мови (і чим краще знаєш мову, тим це більше дратує). Потім, важко зовсім позбутися акценту - хоча можна зменшити його до мінімуму (щоправда, мене кілька разів приймали за француза з Франції і пару разів - за квебекуа з іншого регіону :) . Потім, стати повністю своїм у монокультурній спільноті досить не легко - можливо, але не легко; чим менша і закритіша спільнота - тим це важче (як у селі, на приклад).

[oles-maslak.livejournal.com]

на рахунок іншої мови згідний...я от вже більше ніж півроку намагаюся позбутися жахливого акценту і "автоматичних українських вставок", поки із досить слабким результатом...хоча мови близькі і знаю купу людей які взагалі без жодного акценту розмовляють...але мене це мало напружує, при всій монокультурності та "закритості" країни і амбівалентності ставлення до українців...

[vent-de-la-mer.livejournal.com]

А яка в тебе мова/країна?

Напружувати це починає тоді, коли живеш у країні років 7, отримав громадянство, голосуєш на виборах, працюєш, маєш місцеві дипломи, читаєш цією мовою художні книжки, підручники, газети, дивишся нею фільми - а тебе весь час питають «А Ви тут у нас у відпусці?», або переходять на англійську (бо «з іноземцем треба по-іноземному»), або «Ви ду-же доб-ре гово-ри-те по-нашому! Ви ме-не зро-зу-мі-ли?»

Ну або просто продавець чи водій автобусу перепитує «Що?! Не розумію!»

[oles-maslak.livejournal.com]

"Стратегічний партнер на Заході" :)))
Звісно, всі ці ситуації знайомі і мені. Але оскільки натуралізуватися я тут не збираюся, й розцінюю своє перебування тут як тимчасове - то не дуже цим переймаюся (правда замість "Ви у нас у відпустці?" питання формулюється "Працюєте тут?":)))
П.С. За кого голосуєш?;)

[vent-de-la-mer.livejournal.com]

«Стратегічний партнер» - це яка країна? :)

//За кого голосуєш?;)

Зараз виборів нема :)
Восени проголосую або за PQ (http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B2%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D1%8F), або за CAQ (http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%B7%D0%B0_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%BD%D1%94_%D0%9A%D0%B2%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D0%BA%D1%83).
На торічних федеральних голосував за Bloc, а на попередніх - за консерваторів :)

[oles-maslak.livejournal.com]

\\це яка країна? :)\\
В принципі, здогадатися не важко :) Як небудь зроблю великий пост на цю тему...
//Восени проголосую або за PQ, або за CAQ.//
Тобто, в основному голосування "ситуативне"? До речі - а які мотивації у "квебекуа-юніоністів"? Як почитав у одній із статей - таких на референдумах по незалежності виявляється аж досить багато...

[vent-de-la-mer.livejournal.com]

Квебеку-федералістів? «А нам і тут не зле» :)

Незалежність - це різкі зміни, можливо - економічна криза, відтік капіталів, закриття підприємств. + десятки інших потенційних проблем.

Інша теза: у решті Канади взагалі не стане французької, а нам доведеться ще більше вчити англійську, бо все одно доведеться спілкуватися з сусідами.

Поки федерали не лізуть у внутрішні справи, а закон 101 худо-бідно працює - то навіщо шукати проблем? Є мова, прапор, національне свято - а чого ще треба?