Наша людина у Мозамбіку - інтерв'ю з френдом з Африки

[vent_de_la_mer]

Взяв інтерв'ю в френда afric_dymon, екс-киянина з Мозамбіку.

Назву придумала редакція, а не я.

Postée à l'origine par texty_ua sur Блогер з Мозамбіку Дмитро Яцюк допомагає українським мулатам знаходити батьків

Серед тисяч африканських студентів, які навчалися в Україні ще з середини 1960 рр., обов’язково знаходилися такі, які зустрічалися з українськими дівчатами. Як знаємо з життєвого досвіду, від товаришування хлопців та дівчат часом народжуються діти. Все почалося з того, що дружина мого африканського товариша розказала, що «десь там у Росії, її тато має сина, якого не бачить з 1971 року». Також Дмитро розповів ТЕКСТАМ про життя в Мозамбіку, українську громаду і китайську загрозу.

Бесіду вів Євген Лакінський

Перше питання: яка ситуація з роз'єднаними українсько-африканськими родинами? Що це взагалі за родини і як ти їм допомагаєш?

Завдяки допомозі друзів та просто добрих людей, я швидко знайшов киянина Костянтина Ч. - сина мого африканського товариша.

Потім була молода одеситка Антоніна Ґ., про історію Кристини Сарайви писали у пресі, а Інтер навіть зняв про це невеликий сюжет . Коли мені вдається об’єднати розлучені родини, я тихо радію, надаю їм контактні данні та передаю подальший розвиток сюжету в їх власні руки...

Коли їх знаходжу, передаю кожній зі сторін контакти і кажу: «Добрі люди, ось вам контакти вашого сина чи доньки чи тата з мамою. Тепер контактуйте, спілкуйтесь, їздіть один до одного у гості, тощо. Я зробив все, що міг, подальше залежить лише від вас самих».

Звісно, що далеко не всі готові до цього моменту, але таке життя, я ж не можу жити «життям інших».

(Читати більше)