vent_de_la_mer | Вчора дочитав "The Honorary Consul" by Graham Greene

Фабула: Аргентина початку 1970х, кордон з Парагваєм. Парагвайські підпільники Хочуть викрасти американського посла, щоб обміняти на політв'язнів, яких утримує парагвайський диктатор Альфредо Штрьосснер (чи Стресснер?).

Але замість американця, випадково викрадають немолодого англійця-алкоголіка, що має суто символічний статус " Почесний консул"...

Типовий роман Гріна - про пошук себе у дорослому віці, при посередництві кохання і алкоголю. Як завжди - на фоні екзотичної країни.

І головне - на фоні чиєїсь наївної спроби боротися проти об'єктивного зла (диктатури чи там колоніалізму). Герой, ясна річ, співчуває борцям, але не вірить у їхню справу - бо взагалі вже ні у що не вірить.

У "Почесному консулі" - той самий трикутник, що й у "Тихому американці" ("The Quiet American"):
1) розчарувавшийся чоловік 50-60 років,
2) відносно молодий чоловік - 30 чи 30-з-чимось років і
3) місцева дівчина років 19-20, за яку вони змагаються. В'єтнамка чи індіанка. Кожен любить її по-своєму (хоча інколи й сам собі у цьому не зізнається).

Дівчині ж взагалі усе пофіг, окрім шмоток чи темних окулярів (хоча, насправді, це тільки так здається - вона переживає, але того не показує)

Кінець той самий: молодий гине, а дівчина залишається зі старшим.

Паралельно - і сум, і гумор, і біль, і сарказм.

Резюме: читати варто, хоча... ні, все одно варто.

Докладніше: http://texty.org.ua/pg/blog/Vent-de-la-Mer/read/35924/the_honorary_consul_by_graham_greene