vent_de_la_mer (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
vent_de_la_mer) wrote2013-12-27 10:22 pm
vent_de_la_mer) wrote2013-12-27 10:22 pm
Entry tags:
Київ, Поділ, 1950ті-1960ті роки
Родина начиналась с теплых байковых кальсон, которые все мужчины носили зимой. В этих кальсонах целый день находились на работе в жарко натопленных помещениях, в них же спали, в них же занимались сексом под ватным одеялом. Женщины носили такие же байковые трико до колен. Белье меняли раз в неделю, в бане на ул. Спасской. Видимо, все люди сильно пахли, особенно зимой, да и летом, в 30-градусную жару, но это мог заметить только человек из другого мира. По субботам мы с отцом ходили в баню. Мать завертывала белье в газетку...
[...]
Родина начиналась с дома. Жили мы 8 человек в маленькой комнате в коммуналке. Спал я на раскладушке, уроки делал за обеденным столом, накрытым газетой. Если бы кто-то попытался нам объяснить, что так жить плохо, неудобно, его бы не поняли. Так жили все вокруг.
Джерело: Мар'ян Беленький, http://belenky.livejournal.com/3133856.html
Ймовірно колись і наше "нормальне" життя - з гарячим душем і теплими туалетами - буде здаватися неймовірно брудним і важким.
[...]
Родина начиналась с дома. Жили мы 8 человек в маленькой комнате в коммуналке. Спал я на раскладушке, уроки делал за обеденным столом, накрытым газетой. Если бы кто-то попытался нам объяснить, что так жить плохо, неудобно, его бы не поняли. Так жили все вокруг.
Джерело: Мар'ян Беленький, http://belenky.livejournal.com/3133856.html
Ймовірно колись і наше "нормальне" життя - з гарячим душем і теплими туалетами - буде здаватися неймовірно брудним і важким.
no subject
Хотя есть вариант, при котором прогнившая европейско-американская цивилизация рухнет под ударами бодрых и молодых азиатских народов, и тогда, возможно, лет через сто будет казаться фантастикой многое из того, что мы имеем сейчас...
no subject
Щодо "азійських народів", то - враховуючи досягнення Самсунгу і інших - скоро настануть часи, коли примітивні відсталі європейці і американці почуватимуться у Кореї та японії як персонажі анекдотів про чукчу :)
Поки у Китаю будують мережу швидкісних поїздів, американці їздять на застарілих непомірно великих фордах по автодорогах 70х років і палять при цьому кучу бензину. І модернізуватися не поспішають.
no subject
no subject
...я як зараз пам"ятаю - у школі просто дико, по-дитячому дико та безжалісно дражнили хлопчиків, яких мамИ примушували піддівати кальсони. Дражнили і дівчатка, і хлопчики. Останні ще й надворі в мороз гордо підсмикували штанину, демонструючи голу
синюлитку.Це, правда. були семидесяті. Інше поколєніє?
хоча ж ні - мій тато приблизно одноліток бєдєнького, прєдполагаю, то розповідав, що у його дєццтві робили так само. Усе життя не терпів кальсон, і синІв навчив, мама спереживалася взимку завжди.
no subject
Але для мене багато що було екзотикою. Навіть розповідь батьків, що туалет колись був на дворі нашої 4-поверхівки, а зовсім не у кінці коридору, як "зараз".
no subject
але дід був по-перше, старшим чоловіком. по-друге "служивим" на все життя, навіть по демобілізації, отже, навіки врослим в казьонне обмундирування, по-третє, надзвичайно ригідною та свавільною людиною - ув общій бані (яку теж ювелірно точно пан мар"ян описав) дід, звичайно ж, міг бачити сучасніше ісподнє, зручніше для літа, скажімо так, але дідові завжди було глибоко... все одно на те, що робили інші люди :))
та якщо дідові кальсони були його вільним вибором, скажем так, то туалет у дворі, спільний із сім"єю сусідів - нашою невблаганною реальністю :)).
Той самісінький інтервал рок5ів, що у вас - але село. Навіть не таке глибоке - під Львовом, але село. А ви б ще бачили шкільний "виходок", мамо моя... Я от тепер згадую - я б свою дитину ні в такий дитсад, у який я походила була, ні до тої школи, з таким виходком, просто не пустила. А тоді - а що було робити?
для мого малого абсолютна екзотика - це коли я розказую, що у нас ніколи особистого автомобіля не було, а автобуси були не такі, як в Ґвадалахарі, ой нііііі! і що воду я відрами носила, попередньо "викрутивши" її з криниці :))
"и мне пришло в голову, что я, может быть, смеялся некстати" (с) О.Генрі :))
no subject
no subject
ой давноо
no subject
Конгеніально!
усе ж майстерності не проп"єш та не прогалоперидолиш - "гачечки" в тексті усі на своєму місці :)))))))
no subject
no subject
головне - впізнавано (нащот добре - то був такий жарт радянський - є добре кІно, є погане кІно. а є індійське кІно ;)) ), цього, повторюю, не відбереш.
конкретно біденький захоплює "до визґу" своєю котошрекуватістю - я й в житті таких людей зустрічала, які дивляться завжди на тебе із непередаваною сумішшю печалі та хитро
жопості на личку :))))) - ось як ми погано жили, а ось як ми крали та брали, а ось як ми в партії состояли, а ось як ми крутились, а ось як ми нещасними почувались.Так ніхто не утне, це справжній радянський релікт! :))
no subject
Я тільки про те, що автора читати цікаво.
До того, опис "комунального" радянського побуту має бути відносно точним.
no subject
але, підозрюю, це не той випадок, це інша пара кальош, інший жанр
б іленький - радянська, така радяянська естрада, такий радяянський гумор.
Воно "рождьонним в СССР" не те що цікаве - воно рідне. так відчуваю.
зараз і близько мені не подобаються ані Райкін, ані Хазанов (жах якийсь!), а раніше - ооо!
можна Леніна поваляти, а Хазанова із радянського культурного контексту не видереш.
зараз власне _цікавий_ мені може бути доробок біленького - саме в контексті.
no subject
А Ромен Гарі - чудовий романіст і приколіст. Але у юні роки він був закомплексованим і самотнім єврейським хлопчиком, зав'язаним на свою маму - і мріяв стати краснем і суперменом. Тому дещо "прикрасив" свою автобіографію: мама перетворилася на "театральну актрису", а сам він - на незаконного сина відомого дореволюційного кіноактора... І так з рештою біографії))
no subject
прчому це все дуже, дуже амбівалентно - що _було_ жахливим, і що _відчувалось_ нами жахливим. (не кажучи вже про те, що "жахливого" вділено долею - непорівну різним людям, логічно, да)
Коли я пішла до школи, то той шкільний напіврозвалений, із дірами в трухлявих стінах, вихОдок мене і не дуже лякав - кардинально ліпшого до того часу я не бачила. (Лікарняні туалети, хоч і були в приміщенні, виглядали та пахли не набагато краще, ніж дощані "шпаківні"). Якщо я би десь забруднилася чи хтось би підглядав - це була б тільки моя вина, я це знала міцно.
Оце останнє, світоглядне, - то і було "найжахливіше", гірше, ніж кака. Але це зрозуміло лише тепер.
Як зрозуміло зараз і те, що той туалет мав би бути ліпшим, школу якраз ремонтували та добудовували - але наш директор школи будував собі чомусь якраз в ті часи хату :)). радянське "несіння" та "тягання" - то було явище дуже веселе та радісне :))
Жахливим відчувалось тоді - те, що вчителям "вменялось" (во ім"я проголошеної Конституцією свободи совісті, ага) щемити усіляку побутову релігійність в учнях - патрулювати вулиці на святий та щедрий вечори, ловити колядників, а на саму паску, в неділю, ми як штик усією школою їхали в цирк. Я не жартую.
але тепер - коли тая релігійність "вменяется" , як вменялось піонерство та комсомольство, то я навіть не знаю, чи то було аж так "жахливо" :))))). Мій малий мені люто заздрить - що нас до церкви не водили. Що таке демонстрація та політінформація він не знає. Та й добре.
найбільша біда радянської культури були, звичайно, залізні рамки :)), біленький - питоме дитя тих рамок. ви знаєте, безподобно - то не є лише наш феномен, у будь-якій країні, де були диктатура та цензура, виплоджується приблизно таке саме, я із захватом дивлюся по іспанському телебаченню програми, де показують п"ятидесятилітньої давності фільми, телепередачі етц - стільки знайомих ноток звучить, просто на підшкірному рівні знайомих :))))))
...якщо дивитися _лише_ іронію долі, без жодної альтернативи - то є загалом кошмар, згодна (хоч мені особисто рязанов дуже подобається :)) ).
і коли з естради на "блакитний вогник" - самі опуси біленького, у виконані жменьки наших вічних звйозд. та ще театр "ромен". Жахливо, да. Жахливо. Дещиця "абби" після третьої години ночі не рятувала :))
про гарі - то чи не про нього той же рязанов писав? не знаю як сам гарі, а рязанов його (якщо його) змалював блискуче, треба переглянути :))
щодо художнього вимислу, то ще класик сказав - одна справа фарбований лис, друга - шестиногий баран :))
no subject
- Запомни — учил отец — родина богатая, не обеднеет. Сколько у родины не возьмешь, своего все равно не вернешь. Если ты сегодня ничего у родины не взял, значит, день прожит зря. Кто не ворует у родины, тот ворует у своей семьи.
no subject