Їхня помилка

У 2004 і 2014 путінські стратеги зробили ту саму помилку щодо російськомовних мешканців України: а) переоцінили їхню любов до Росії і б) переоцінили їхню українофобію.

Звісно, до Росії ставилися добре. Але щоб якось особливо мліти від цього слова чи, тим більше, мріяти воювати (і вмирати) щоб стати її частиною - такого не було.

Звісно, у східних містах було мало фанатів української мови. Але й ненависті до неї не було. Тим більше такої, щоб аж йти воювати і вмирати.

Абсолютна більшість тих, хто хотів до Росії, мріяли про кращу зарплатню, високі пенсії і таке інше. А зовсім не про якусь містичну складову. Або ж хотіли повернутися до СРСР, де був "порядок", "стабільність" і "наші космічні кораблі бороздили простір Всесвіту" (але ж життя у РФ - це аж ніяк не ідеалізоване радянське минуле).

Харків і Гуменна

Читаю спогади Докії Гуменної про її Харківський період - 1931-1932. Цікаво - жуть. А часи паршиві: письменників тільки ще починали "ссучівать". Масових арештів ще не було, але все одно гидко.

А Гуменна пише класно, живо - ніби це вчора сталося.

http://chtyvo.org.ua/authors/Humenna_Dokia/