vent_de_la_mer: (Default)
Robertson Davies’ “Fifth Business” is a great book, one of the best I ever read. What I enjoyed the most was the realistic part of it: the protagonist‘s childhood, youth, his environment and people around him. As for all the existential reflections about Saints, I found them misplaced, boring and I tended to skip them. But it turns out that for many readers it’s the Saints’ part which matters the most.

So, Davies described the real life in all its beauty, sadness, complexity, and contradiction, but added some extra stuff about quasi-religious reflections. It’s like a good cake decorated with birthday candles — and people seemed to appreciate the candles more than the cake itself...

Harper Lee

Jul. 3rd, 2018 09:57 pm
vent_de_la_mer: (Default)
 The story of Harper Lee's success impresses me greatly.

Of course, we cannot be sure about details, but here's what seemed to happen:

A young woman wrote a novel about a girl just-like-herself who returns to her native town (just-like-the-author's native town) and... And nothing happens. She discovers her relatives and friends are bigots, she argues with them bitterly, then she reconciles with them (because they are her relatives and friends after all). And that's it.

Many good episodes, but nothing extraordinary. Like in the real life. The draft's title was Go Set a Watchman.

Fortunately, the author met a GREAT editor. With her help (and after 2 years of work) she rewrote the whole story:

• She retold her childhood in a funny and endearing way. 
• She made her father more heroic and noble than he was, and invented a heroic deed for him (well, took a real fact from his career, moved it 20 years later, dramatized it and showed her dad in the most heroic way) 

Result: To Kill a Mockingbird is brilliant.

Of course, one of the reasons of its popularity is that the issue of racial injustice was very important for millions of people (and still is). But it wouldn't help if the book wouldn't be great from the literary point of view.

vent_de_la_mer: (Default)
Моя книжка про Квебек вийшла у 2018 у Києві, у видавництві «Нора-Друк»

Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді / Євген Лакінський. — Київ : Нора-Друк, 2018. — 272 с.
Тверда обкладинка.
ISBN 978-966-688-021-8

Електронна версія: https://play.google.com/store/books/details?id=RRxJDwAAQBAJ

Паперова версія: https://books.nora-druk.com/product/lakinsky/

Наша сторінка на Фейсбуці: https://www.facebook.com/MiyKvebek/ і на GoodReads: https://www.goodreads.com/book/show/38315048
vent_de_la_mer: (Default)
Він: Дєвушка, вас можна запросити на каву (Yes/No)?
Вона: Yes
(П‘ють каву)
Він: Дєвушка, можна вас провести додому (Yes/No)?
Вона: Yes
(Йдуть темною вулицею. Зупиняються на мості понад річкою і довго дивляться на казковий нічний пейзаж. Світло ліхтарів романтично відбивається у воді)
Він: Дєвушка, можна вас обійняти і поцілувати у щочку (Yes/No)?
(Вона мовчить)
Він: (ввічливо) Дякую за приємний вечір.
(Повертається і йде геть. Повільно зникає у темряві.)
Вона: Ей! Куди ти?!
(Тиша. Тільки вітер виє)
Вона: Я готова на все! Обіймай мене! Цілуй у щоку! Тільки повернися!
(Тиша)
Вона: А-а-а!
(Завіса)

Montréal

Dec. 17th, 2017 11:54 am
vent_de_la_mer: (Default)
Montréal est une ville merveilleuse. Rien à voir avec Ottawa. Il y a des cafés artistiques sur chaque coin, des petits restos et épiceries portugais, espagnols, etc, etc. Mais surtout, c’est l’atmosphère qui compte. C’est une ville vivante, jeune, créative!

Mais elle n’est faite que pour les jeunes en bonne santé. Les escaliers montréalais sont faits pour ceux qui ne connaissent pas le mot « sciatique » :(
vent_de_la_mer: (Default)
У Канаді неймовірно багато цікавого:

- Як мінімум дві домінуючі нації зі своїми культурами - історія, багата література (один Робертсон Девіс чого вартий!), кінематограф світового рівня (принаймні, у Квебеку), народний фольклор тощо тощо;

- Традиційні індіанські та інуїтські культури, які ще живі попри усі "пансіонати для аборигенів";

- Десятки (як не сотні) іммігрантських культур - від тамілів до італійців, від корейців до перуанців;

- Десятки мов що їх можна почути просто на вулицях Торонто, Монреалю чи Ванкувера.

Скажу крамолу, але українська діаспора - не єдина цікавинка Канади. Хоча для нас, українців, вона неймовірно важлива: поки в Україні нищили усе, що недостатньо радянське/промосковське, тут зберігалася культурна спадщина. Та й зараз дуже важливо мати своє лобі у країні НАТО та G7.
vent_de_la_mer: (Default)
Цікаво їздити маленькими онтарійськими містечками.

Завжди є головна вулиця чи перехрестя, де колись буяло комерційне і соціальне життя. Приємні будинки на 2-3 поверхи, кінця ХІХ - початку ХХ століття. Але усе це тепер або занедбане, або другорядне: справжнє життя перемістилося у передмістя, до бетонних торгових центрів з паркінгами і стандартними мережевими ресторанами, що вони однакові у кожному місті.

Та все одно приємно пройтися старим центром.
vent_de_la_mer: (Default)
Як вчать французьку деякі англомовні у Оттаві - це душераздірающєє зрєліще:

Людині треба вивчити мову у кар'єрних цілях.

Ось що вона робить:
1) Бере курси французької у АНГЛОМОВНОМУ коледжі (де французька - лише на уроці і лише як предмет)
Їй і на думку не спадає взяти мовний курс у франкомовному коледжі - де і вивіски французькою, і консьєрж говорить по-французьки, і взагалі чуєш цю мову у коридорах.

2) Бере французькі уроки, витрачає купу часу і сил - але й на думку не спаде сказати "Bonjour" франкомовному сусідові.
Типова фраза при зустрічі зі знайомими франкофонами: "Hi guys, I had my French classes this morning!"

Після цього людина щиро дивується, що мова "просувається повільно".
vent_de_la_mer: (Default)
"ЕМІГРАНТ"
ЩО МЕНЕ РОЗЛЮТИЛО (і чому я помилявся)
Колишній приятель мого тата, який давно вже оселився у Торонто, якось написав п'єсу про російськомовних іммігрантів.
Назва: "ДІВЧИНА І ЕМІГРАНТ"
Сюжет: дівчина-іммігрантка живе з батьками, з якими в неї складні стосунки, і якось зустрічає вже немолодого чоловіка, теж іммігранта з екс-СРСР. В них починається роман. Але чоловік не може знайти себе у Канаді і кидається з млста (чи щось таке).

Що мене тут розлютило? Що головний персонаж - ЕМІГРАНТ, а не ІММІГРАНТ. Тобто, він приїхав ЗВІДКИСЬ, а не КУДИСЬ.
Він приїхав до якоїсь абстрактної "заграниці", але навіть не цікавиться що там за люди, яка в них культура, що за історія і таке інше. Він - ЕМІГРАНТ, по вуха у своєму минулому. А нова країна - це так, якась декорація, якась тінь.

Тепер, чому я не мав права обурюватись?
Бо іммігрував у 24 роки, самий, без сім'ї. Мав функціональну англійську і початкову, але розмовно- письмово-читабельну французьку. Не мав за плечима якихось особливих Спогадів. Та й взагалі, цікавився різними мовами та культурами.

А якщо іммігрує людина за 40, побита життям, що ніколи не знала іноземних мов, завжди жила в своїй країні і не має потрібної у Канаді професії - то їй у 100 разів важче.

Це якби двадцятирічний здоровий хлопець біг крос разом зі старшим чоловіком із sciatica.
vent_de_la_mer: (Default)
"Подорож з Києва до Монреалю розтягнулася на довгі 4 години. Старенький потяг ледь тягнувся по трансконтинентальних рейках"
vent_de_la_mer: (Default)
У книжках Ірини Вільде є дві складові: люди/кохання та політика. Про людей цікаво, про політику - нуднувато.
При радянській владі вона пристосувала політичну складову до нових умов: патріотичну перетворила на комуністичну. Але «людська» частина залишилася так само цікавою.
До речі, в її творах жінка має тіло; і це тіло має певні бажання (окрім як портатися на кухні :) ).
vent_de_la_mer: (Default)
Quill & Quire
http://www.quillandquire.com/
Recommend by Michelle Berry for information about readings, agents, publishers, what is selling/what is not selling and for first reviews, Quill & Quire is Canada's trade magazine for writers.


The Canadian Writers' Market: http://www.amazon.ca/Canadian-Writers-Market-17th/dp/0771085281
The Toronto Arts Council: http://www.torontoartscouncil.org/
The Canada Council: http://www.canadacouncil.ca
The Ontario Arts Council: http://www.arts.on.ca/index.html
PEN Canada: http://www.pencanada.ca/
The Writers' Union: http://www.writersunion.ca/index.asp (has a list of agents on their site)
The Writers' Trust: http://www.writerstrust.com/

SOME FUN:
http://www.mentalfloss.com/blogs/archives/137479 
http://www.guardian.co.uk/books/2013/jul/25/anakana-schofield-how-to-write 
vent_de_la_mer: (Default)
Дістали інтерв'ю з "експертами" - "вченими" з Москви, "екс-шпигунами" з Лондона, невідомими "ізраїльскими офіцерами" і просто "видатними людьми", які діляться своїми глибокими аналізами "політики і економіки". А головне - задовбали "серйозні ЗМІ" які все це публікують :)

У відповідь, Саша Шло теж взяла інтерв'ю в ЕКСПЕРТА - не менш мудрого і обізнаного, ніж інші інтелектуали:

http://texty.org.ua/pg/blog/Sasha-Shlo/read/66413/Mnenyje_eksperta_Vashyngton_kontrolyrujet_ukraynskaja_dyaspora_a
vent_de_la_mer: (Default)
Я живу у країні, де легалізовані одностатеві шлюби. Ви не повірите, але це не завадило мені одружитися з жінкою і мати дітей :)

Моя стаття на цю тему
http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/66361/Spovid_Jak_zhyty_u_krajini_de_legalizovani
vent_de_la_mer: (Default)
"году на пятнадцатом освободительной войны Португалии против Испании (1640–1668) португальский поэт обращался к своему монарху со стихами о трусливых кастильцах, написанными по-кастильски"
(c) [profile] blacklack, http://petro-gulak.livejournal.com/1406555.html?thread=10416987#t10416987
vent_de_la_mer: (Default)
Ось і місто Баффало. З Вікіпедії дізналися, що у 1950 тут було 580 тисяч жителів, а зараз - менше половини.

Приїхали коло сьомої вечора. Починається дощ, а скоро вже будуть сутінки. На машині поблукали центром, ледь не виїхали на якусь автодорогу, повернулися, знайшли паркінг за 5 доларів: система цікава - кладеш у конверт 5$, пишеш на ньому номер машини і кидаєш до скриньки. А потім, ніби то, хтось перевіряє.
Йдемо центром міста. Якось порожньо. Закрито практично все (а це ж вечір вихідного дня!). Ані ресторанів, ані фастфуду, ані кафе. Знайшли якийсь Tim Hortons, та й той зачинений.

Працює кілька барів - але й ті можна порахувати по пальцях. Таке враження, що порівняно з цим мегаполісом навіть центр 150-тисячного Шербруку здасться святом життя!

Добре, що поїли у Макдональдсі по дорозі, інакше так би і залишилися голодними - в бар з дітьми не підеш.

Блукали ми центром - бачили людей може 20. Та й ті чекали на громадський транспорт на акуратних скляних зупинках. Ходять трамваї - і відносно часто.

Може від браку людей і кафе, а може від дощу місто здалося якимось закинутим. А центр же сам по собі симпатичний - то неоготичний будинок, то хмарочос першої половини минулого століття, то ще щось гарне і з колонами. І назалаг чисто (звісно чисто - дощ і людей нема).

Біля одного бара двоє людей пропонували перехожим два білети на якусь спортивну гру, на сьогодні, безкоштовно. Нам це було непотрібно, а інших перехожих було обмаль, так що білети мабуть так і пропали.

Ну, встигли ми дійти до пам'ятника Лафайєт на одноіменному майдані. А звідти вже у темряві, по холоду, доповзли до хмарочоса Міськради (тобто City Hall) - схожого на Харківський Університет. І далі у темпі вальса - до теплої сухої машини. Дійшли і навіть не застудилися!

І далі - за гугл мепс, до рідного канадського кордону.

Profile

vent_de_la_mer: (Default)
vent_de_la_mer

July 2018

S M T W T F S
12 34567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jan. 17th, 2019 05:34 am
Powered by Dreamwidth Studios